Початкова школа в Америці: погляд зсередини

0

Якщо ви спитаєте, що вразило мене в Америці найбільше, я відповім, що це була школа.

Хмарочоси Нью-Йорка, хороші дороги та космічні станції, як на мене, лише логічні продовження того факту, що вчителі не гримають на дітей, навчальна програма – цікава, приміщення – світлі та добре обладнані. Діти люблять ходити до школи, а вчителі – навчати дітей. Принаймні так це виглядає.

Але чи можливо це все насправді? Не гримати на дітей у молодших класах, коли вони бешкетують, бо хочуть гратись, а мають писати, рахувати та сидіти за партою замість стрибків по калюжах.

Свобода

Ми потрапили до приміщення Elementary School (молодшої школи, де навчаються діти з 1 по 5 клас) посеред навчального дня. Там було затишно і тихо. У офісі, бібліотеці та коридорах стояли зручні крісла, на стінах висіли гарні малюнки з уроків Мистецтва (такий собі аналог нашого малювання).

школа сшаГарно, але досить передбачувано для розвинутої країни, скаже будь-хто. Але, шановні, тиша у школі?

Протягом години, що ми там блукали (для нас влаштували екскурсію) та заповнювали папери, ми не почули ні підвищеного голосу вчителів, ні дитячого галасу. Яким магічним чином ці люди змусили спокійно поводитись понад 800 дітей віком від 5 до 11 років? Зараз, здається, я маю відповідь на це питання. Подигляньмо, чи задовольнить вона вас.

Коли я вперше потрапила на урок Science (це така собі суміш початків біології, хімії та фізики), клас моєї дочки робив груповий проект. Принаймні, так пояснила моя дитина, яка малювала щось на величезному аркуші паперу прямо на підлозі. Придушивши в собі українську мати, що волала зсередини швиденько підняти всіх з підлоги, я роздивилась навколо. Діти справді були зайняті ділом.

Учням Elementary School у багатьох випадках дозволено обирати, як їм краще навчатись: сидячи за партою, або у кріслі-мішку, або, взагалі, лежачи на животі посеред класу. Вважається, що так вони краще сприймають інформацію. Я вже мовчу про те, що можна встати та випити води, коли заманеться.

Звичайно, багато залежить від вчителя та предмета, але в мене є підозра, що чим молодша дитина, тим більше свободи вона має. Це повністю відповідає фізіології дитини, на відміну від пострадянської школи, де доводиться 45 хвилин стримувати енергію, щоб потім за 5 хвилин перерви виплеснути накопичене.

початкова школа в америціТерплячість

Діти співпрацювали. Розподіляли обов’язки, питали одне одного, домовлялись. Не голосно, не поспішаючи, не стрибаючи до стелі. Вчителька не втручалась та не робила зауважень, але намагалась бути поряд. Кожен, хто мав питання, отримав відповідь.

Вчителька також зовсім не намагалась якось корегувати дітей, наближаючи їх проект до якогось стандарту. Навпаки, учнів заохочували якомога більше зробити на власний розсуд. Це набагато цікавіше за копіювання чужих думок з підручника, тому діти охоче робили завдання, багато, але не голосно розмовляючи у процесі.

Здається, що американські вчителі – такі собі суперлюди – терплячі та уважні. Але, насправді, це не якась видатна риса, притаманна суто вчителям – вона скоріш загально американська. Дорослі терплячі з дітьми, терплячі до безлічі запитань та не очікують від дитини поведінки дорослого. Я б навіть сказала, що вони і від дорослого не очікують багато чого з того, до чого ми звикли. Тому дорослим також надається вибір.

Так, вибір підручника – це завдання вчителя. Він єдиний, до речі, хто його побачить, бо в учнів підручників немає. Це моя улюблена фішка – відсутність підручників в учнів дорівнює відсутності важкого портфеля, який ніяк не сприяє покращенню здоров’я дитини.

Без формальностей

Вчитель обирає у який послідовності вивчати теми, які додаткові матеріали та засоби (книги, фільми, онлайн ресурси) застосовувати. Діти також майже не мають зошитів, а завдання виконують на окремих аркушах паперу. Якщо це математика, то сторінки підручників з задачами копіюють і роздають учням. Рівняння розв’язують прямо на цих копіях. Ніяких «12 грудня, домашня робота» або скороченого запису задачі. Лише відповідь, лише число.

Писати можна як курка лапою, що учні з радістю й роблять. Багато хто з моїх знайомих українських батьків від цього не в захваті, але я особисто вважаю, що це відповідає сучасним вимогам. У порівнянні з українським уроком математики, американська дитина розв’язує в декілька разів більше задач, накопичує більший досвід та краще розуміння теми. Те ж саме з іншими предметами.

Я була здивована невеликим розміром домашніх завдань у 5 класі початкової школи. Принаймні, мені так здалось, що вони невеликі, бо дитина робила їх доволі швидко. Я спробувала розібратись, чи не потрібна моя допомога зі складними темами. Виявилось, що дитина все розуміє та засвоює з уроку набагато краще, ніж до переїзду рідною мовою.

Там, де ми читали параграф з підручника, американці показують фільм, роблять експеримент та майструють макет у класі. Отриманні знання глибші, краще структуровані та більш практично орієнтовані. Дитина знає не лише, що таке буває, але й навіщо воно потрібно в житті.

Експерименти

Мені пощастило брати участь у низці шкільних експериментів 5-го класу. Діти підкидали монети, щоб дізнатись, чи можливо із заплющеними очима зрозуміти, що впало – легкий пенні чи важкий четвертак. Перевіряли, чи вони краще розв’язувати математичні задачі під музику та робили багато іншого. Ось моє улюблене фото, я називаю його «Найкращий спосіб вбити печиво».

школа в АмериціСуть експерименту у тому, щоб дізнатись, що розчинить печиво швидше: сік, фанта, молоко чи звичайна вода. Хлопець, який виконував експеримент, приніс із дому печиво та напої, приготував місце злочину та звернувся за допомогою до трьох своїх однокласників, щоб одночасно, на рахунок «три» покласти печиво у кону склянку.

Однокласники залюбки зголосились, ніхто не відмовив. З великим зацікавленням діти зачекали хвилину, дістали те, що залишилось від печива, кожен висловив думку що, на його погляд, розчиняє краще, та повернулись до власних експериментів, так само долучивши до процесу інших дітей.

Я не можу цього забути. Це такий собі досвід, що розплющує очі. Виявляється, якщо до дітей ставитись, як до дітей, тобто пропонувати щось цікаве, дозволяти думати, приймати рішення, то вони і стають дітьми. Цікавляться, навчаються та поводять себе добре.

Знайшли для себе щось цікаве? Порекомендуйте цю статтю також вашим друзям та знайомим, поширивши посилання в соціальних мережах. Також підпишіться на нашу тижневу он-лайн розсилку тут, щоб бути в курсі всіх оновлень сайту. Якщо у вас є питання або додаткова інформація, поділіться нею в коментарях нижче.

Share.

Про автора

Doroshkevych Alla

Веб-дизайнер, волонтер та великий шанувальник американської шкільної освіти. Живу у штаті Вірджинія, ділюсь досвідом про життя в Америці та школи у блозі http://alice-one.livejournal.com/