Криза сімейного життя в еміграції та як цьому запобігти

0

У цій статті порушені питання різного характеру, які є та будуть актуальними в еміграції, адже криза сімейного життя може трапитись за таких умов з високою ймовірністю.

Одним із вагомих аспектів еміграції є труднощі, які виникають у родинному колі. Такі складнощі можуть супроводжувати сім’ю протягом певного періоду часу залежно від проходження нею адаптаційних періодів.

Еміграція може мати різні формо-вияви, які чинять  вплив на сімейну гармонію. Уявімо найбільш актуальні та поширені випадки впливу еміграції на сімейну дисгармонію: хтось із подружжя за певних обставин залишається за кордоном (приїжджають на деякий час чи взагалі не бачаться із сім’єю роками); емігрує вся родина з малолітніми дітьми чи похилими людьми (хтось із родини не готовий до труднощів переїзду); одруження з іноземцем кардинально різної культури.

Спробуємо розкрити кожну з цих проблем та їхні наслідки для родини.

Від’їзд на заробітки

У наш буремний час для України не є секретом поширення так званого «заробітчанства», коли хтось один з родини їде за кордон, інший член родини залишається з дітьми в очікуванні  фінансової підтримки. Це нормально, коли це триває декілька років, а проблема виникає, коли такі від’їзди регулярні та тривають добрих 5-10 років.

У моїй професійній практиці таких родин досить багато, та наслідки цього можна передбачити за декілька років наперед. Хтось із родини від’їжджає нібито ненадовго, а тільки на час підвищення власного економічного статусу, не розуміючи того, що стаючи на такий шлях, втрачає можливість реалізації у власній країні.  На це дехто скаже: «Яка ж там реалізація, якщо нічого немає (кар’єри, роботи)?», «Поїду трохи, зароблю грошей, відкрию бізнес, провернуся та буду щасливим».

Натомість кілька років перетворюються на десятки, втрачається зв’язок з родиною, а життя на дві країни виснажує емоційно. Така людина не живе «тут та тепер», вона знаходиться у очікуванні майбутнього, а коли приходить момент повернутися, вона приїжджає вже до «незнайомих людей». Діти виросли, не пам’ятаючи батьків, дружина(чоловік) звик(ла) жити власним життям, а то й взагалі пішла з родини. Тоді приходить відчуття образи та марності життя, адже і грошей не так багато, як очікувалось, а роки втрачені.

Психологічна порада таким родинам обирати країну проживання та об’єднуватися, як можна швидше. У таких випадках психолог може допомогти зрозуміти причину складнощів реалізації людини у власній країні. Надати допомогу в адаптації до іншої країни проживання, окреслити можливі проблеми.

Від’їзд родини за кордон на постійне місце проживання

У такому випадку сім’я також зазнає певних емоційних змін. Одна справа, коли сім’я має єдине бажання щодо від’їзду за кордон та одностайно вирішує, як жити на новому місці. Інше, коли хтось один вагається та не готовий до змін.

Переїжджаючи в іншу країну, багато родин не готові до складнощів, які їх очікують. Особливо складно родинам з малими дітьми та поганим матеріальним становищем. Після приїзду їм одразу потрібно вирішити всі проблеми: влаштовуватися на роботу, яка рідко буває високооплачуваною, адаптувати дітей до школи та пережити низку труднощів у власній адаптації.

Спробую окреслити труднощі таких родин.

  1. Фінансові труднощі, які переходять в особистісний план (звинувачення у розтратах, хтось працює більше, а хтось менше, незадоволеність роботою, яка приносить мало доходу тощо). Сімейний розбрат щодо фінансів може посіяти в родині недовіру, агресію, змінити ставлення подружжя одне до одного. Не секрет, що в перші роки еміграції люди вимушені іноді скорочувати власні витрати та жити гірше ніж на батьківщині, що призводить до виникнення негативних емоцій та розпаду родин. Недавно створені сім’ї, що переживають подружню кризу в еміграції, найбільш є хиткою категорією та розлучаються на 40% швидше за інші родини.
  2. Сімейна невлаштованість (не таке комфортне житло, не такий тісний емоційний контакт через брак часу тощо). Їдучи закордон, багато людей мають такі собі хибні уявлення як: у нас буде гарне та комфортніше житло, а натомість маленька кімната на усіх; нечасте спілкування з близькими людьми та роздратування через фізичну та емоційну втому; часті сварки через емоційну напругу тощо. Діти у такій ситуації також страждають щодо втрати кола спілкування зміни графіку життя, що зумовлюють хворобливість, а іноді й девіантність вчинків.
  3. Адаптація до нового місця проживання. Проблеми в адаптації з’являються у будь-якого емігранта, але важливим є її ступінь та швидкість. Деякі люди адаптуються дуже повільно, їм видається все в темних тонах, а світ є страшним та ворожим. Найбільш вразливими є діти підліткового періоду та люди похилого віку, жінки ж адаптуються швидше за чоловіків. Тому у родині несинхронність адаптації призводить до виникнення труднощів емоційного характеру, а хтось один із родини повинен відігравати роль «рятувальника». Такі сім’ї часто руйнуються через відчуття однією половиною (чоловіком/жінкою) емоційного, а іноді й фінансового тягаря. У таких сім’ях зазвичай кажуть: «Ти сидиш та ниєш, очікуєш кращої роботи, а я повинен(на) все тягнути на собі – втомилася», «ти геть мені не допомагаєш, а тільки навантажуєш своїми вигаданими труднощами» та ін. З’являється відчуття нерозуміння одне одного, образи, відбувається пошук об’єкта «терапії», як-от втеча в роботу, інші стосунки, повернення додому. Сім’я руйнується, і вороття у стосунки буває рідко, адже існує образа, відчуття зради, нерозуміння, зламаного життя тощо. Виходом із таких важких сімейних стосунків також може бути алкоголізм одного із партнерів, депресія чи нервові, психічні розлади.  

Вийти заміж за кордоном

Мрія про «принца» за кордоном» є у багатьох українських жінок та дівчат. Чому так? Невже немає принца вдома? У кожної  дівчини власна мотивація, одні намагаються поліпшити економічний стан, другі вже мали негативний досвід одруження, треті переконані, що за кордоном чоловіки інші тощо. Мало хто справді замислюється над тим, що проблема полягає у власній особистості, а не в країні чи партнерові.

Щодо особливостей одруження та знайомств із чоловіками за кордоном я розповім в окремій статті. Багато закордонних шлюбів є справді щасливими, але досить великий відсоток їх завдає болю та розчарування. То чому ж «принц» перетворюється на «жабу»?

Спробую коротко схарактеризувати зони ризику: ви різні ментально; ваш обранець довгий час проживає в інший країні, але ви однієї ментальності; шлюб за розрахунком. Ментальна різниця є суттєвим бар’єром для встановлення взаємин, адже нерозуміння цінностей країни еміграції є ключовим у шлюбних взаєминах. Якщо обранець кардинально ментально різний, проблем не уникнути, адже не тільки мовний бар’єр, а й  розуміння стосунків та життя в цілому є різним.

Особливо складні стосунки виявляються із обранцями з країн Азії, Африки, Сходу, через велику культурну різницю.

Зверну увагу й на те, що проживши довгий час за кордоном, людина змінюється, підлаштовуючись під інші цінності, тому хибно сподіватися, що з таким партнером буде легше взаємодіяти. Люди часто кажуть, що «любов залагодить все», на жаль, ні, любов залагоджує багато чого, до того часу доки не починають нівелюватися, утискатися інтереси одне одного. Таке нівелювання інтересів відбувається через нерозуміння потреб партнера, у чому велику роль відіграє ментальність людей.

Шлюб за розрахунком, ще одна категорія взаємин які іноді мають непередбачене завершення. Якщо хтось із партнерів має на меті своє фінансове чи якесь інше влаштування за спиною коханого, труднощів не уникнути. Марно сподіватися, що образа партнера не завдасть моральної шкоди.

Яким чином відбувається допомога сім’ям у кризових станах?

Найважливішим критерієм є вчасне звернення сімї до психолога, адже затягування конфлікту може призвести до руйнівних наслідків для родини. Якщо пара лише налагоджує власні взаємини, то варто враховувати, що продуктивні стосунки закладають із самого початку.

Дуже важко зламати вже заскорузлі звички, які формувалися у родини роками та гублять міць родини.  Допомога психолога необхідна у взаєминах із ментально різними особистостями, адже нерозуміння, неприйняття світогляду та культурних звичок  руйнує стосунки.

У цій статті подано лише загальні характеристики особливостей кризи сімейних стосунків в еміграції. Більш детально деякі питання будуть розкриті в інших статтях.

Вищевикладена стаття має інформаційний характер, якщо виникають запитання пишіть на адресу: ikalachnik@ukr.net

Калашник Ілона,  громадська організація «Україна і українці зарубіжжя»

Ph.D (New York, NY)


Знайшли для себе щось цікаве? Порекомендуйте цю статтю також вашим друзям та знайомим, поширивши посилання в соціальних мережах. Також підпишіться на нашу тижневу он-лайн розсилку тут, щоб бути в курсі всіх оновлень сайту. Якщо у вас є запитання або додаткова інформація, поділіться нею в коментарях нижче.

Про автора

Avatar

Психолог, Ph.D, волонтер громадської організації «Україна і українці закордоння» (NewYork, NY). Якщо виникають запитання, пишіть на її адресу: ikalachnik@ukr.net.