Національна ідентичність та збереження психологічного здоров’я в еміграції

0

Питання національної ідентичності, як психологічна основа продуктивної життєдіяльності людини, постає вже багато років у контексті еміграції до США. Поставлене питання є актуальним у широких наукових колах, адже має декілька особливостей, зокрема: успішна адаптація людини в еміграції; збереження власної самототожності; збереження національних особливостей.

Часткові дослідження, які були проведені закордонними інститутами, дозволяють говорити про те, що менша частина емігрантів прагне до збереження власної національної ідентичності (близько 25%). Психологічним аспектом такого явища є декілька передумов, як то: очікування, які не справдилися відносно підтримки земляками в іншому краю; бажання краще адаптуватися у країні еміграції шляхом розриву зв’язків; особистісні чинники (образа, неприйняття у країні попереднього проживання, тощо).

Як доводять дослідження українських науковців – у нинішньому українському суспільстві утвердилось загалом негативне ставлення до еміграції: демографічна криза (тенденція до зменшення населення за останні роки з 52 млн до 45,9 млн); феномен „соціального сирітства”, негативний образ злиденного заробітчанина за кордоном, тощо.

На жаль, такий образ зустрічається нерідко та змушує емігрантів розривати соціальні зв’язки, а з часом і втрачати національну ідентичність.

Перш ніж окреслити такі наслідки, потрібно зрозуміти, що ж таке національна ідентичність та чому вона така важлива для психологічного здоров’я та адаптації в еміграції.


Що таке національна ідентичність?

Національна ідентичність – це відчуття людиною приналежності до певної нації, країни, культурного простору, але, не тотожна поняттям громадянства або національності. У літературі стверджується, що національна ідентичність не є природженою рисою, а виникає з усвідомленням культури, історії, мови народу тощо.

Отже, це внутрішнє відчуття приналежності до певної нації та культури, це та частина «душі» людини, яку неможливо змінити, якщо вона прожила у країні досить довго. З першою піснею матері, казками, дитячим садочком, друзями, відбувається інтеграція людини у суспільство, формується її психіка та світогляд.

В залежності від того, як близькі та рідні відносилися до власної культури, які традиції впроваджували у свій побут від цього й залежить особистісна тотожність із власною культурою.


Чому порушується поняття національної ідентичності?

На жаль, у країнах пострадянського простору, у деяких регіонах України, а з тим і сім’ях, поняття національної ідентичності є порушеним, адже багато років деякі культурні аспекти знаходилися під «пресом» цензури, як то: релігійні, мовні, обрядові, тощо. Тому, зараз ми іноді спостерігаємо психологічне явище у психіці українців таке, як втрата національної тотожності.

Такий феномен виявляється у незнанні людиною власних культурних традицій, історії народу, цурання власної мови, відчуження всього, що відноситься до національного.

Переїжджаючи до іншої країни з еміграційними намірами, майже для кожного є проблема знайти себе та своє місце у рамках іншої країни, зберегти його та не бути осторонь суспільства. Емігрант, який немає власної національної тотожності в іншій країні починає «губитися», адже він немає «свого» розуміння хто він є насправді (окрім географічного положення) та не здатен одразу влитися в інший побут. Тут і починаються перші психологічні проблеми, від неприйняття суспільства в яке потрапив, до повного розчинення у ньому.


Що ж відбувається із психікою такої людини?

Втрата власного коріння або навмисне відсторонення від нього дорівнюється (на психічному рівні) до зради, що провокує відчуття провини. Таке почуття може знаходити різні форми вияви як: прихована агресивність, постійне відчуття невдоволення, відчуття себе невдахою, неповноцінним чи приниженим. Кажучи інакше, така людина втрачає власну самототожність, відсторонюючись від самої себе та штучно приписуючи собі інші, іноді невластиві їй звички.


Чи є такі люди більш успішними в країні еміграції?

Такі чинники як знання мови, культури, звичок країни в якій живе емігрант та їх асиміляція є безперечно одним із провідних факторів успішної еміграції. Але, найважливішим фактором є внутрішній комфорт особистості, адже вище перелічене нівелюється якщо людина нещаслива.


Як адаптуватися в еміграції та не втратити власну ідентичність?

Життєві ситуації є різними: декого життя відносить у місця де майже не зустрінеш людину, що говорить однією з тобою мовою, одруження з іноземцем, чи робота, яка вимагає постійного спілкування іншою мовою, тощо. Такі люди часто говорять, що починають забувати рідну мову, набувають нових звичок, іноді раніше невластивих їм.

У такому випадку, важливим є хоча б дистанційне спілкування з людьми близькими ментально, які допоможуть не забути власне коріння. Тим емігрантам, що мають можливість спілкування рідною мовою, відвідування Української церкви, та культурних заходів не потрібно втрачати таких можливостей. Знання власної культури та її збереження сприятиме внутрішній інтеграції та розумінню особливостей країни еміграції.


Знайшли для себе щось цікаве? Порекомендуйте цю статтю також вашим друзям та знайомим, поширивши посилання в соціальних мережах. Також підпишіться на нашу тижневу он-лайн розсилку тут, щоб бути в курсі всіх оновлень сайту. Якщо у вас є запитання або додаткова інформація, поділіться нею в коментарях нижче.

Про автора

Калашник Ілона

Психолог, Ph.D, волонтер громадської організації «Україна і українці закордоння» (NewYork, NY). Якщо виникають запитання, пишіть на її адресу: [email protected]

Pin It on Pinterest

Share This